Былины о славных подвигах Ильи Муромца

Ілля́ Му́ромець, або Ілля́ Му́ровець, або Ілля Моравець — чернець і святий Києво-Печерської Лаври, чия дійсна постать має відлуння в однойменнім казковім образі з давньо-руських народних пісень, записаних в середині XIX ст., а також в образі силача з українських народних казок на ім'я Чобіток.
Місце народження достеменно невідоме. Припускають що це місто Моровійськ (нині село Морівськ Козелецького району Чернігівської області Україна)[1], або селище Карачаров під Муромом (Російська Федерація).
Згідно з билинами — до 30 років не міг ходити (що підтвердили дослідження мощів святого), потім став воїном і за п'ять годин прибув до Києва у дружину до князя Володимира I. Ця подія чітко свідчить на користь малої батьківщини героя в селищі Морівськ. Поборов Солов'я Розбійника біля Чернігова і здійснив багато інших подвигів, всю здобуту у походах здобич роздавав бідним, сім'ї не мав, на старість став монахом у Києво-Печерській Лаврі, де нині знаходяться його мощі. В одній з битв відбивався чоботом від ворогів, за що отримав прізвисько Чобіток.
За свідченням Еріха Лясоти (1594 р.) славний герой чи як його в Києві називають Богатир, про якого складені числені легенди — Ілля Муромець похоронений в каплиці поза Св. Софією (можливо поза центральною частиною церкви), його саркофаг був зруйнований, але саркофаг його побратима в тій самій каплиці був збережений, a в Києво — Печерській лаврі був похований Богатир Чобітько, про якого легенда з чоботом. В билинах старих видань 19 ст. Іллю Муромця називають старим козаком, в новіших виданнях слова «козак» вже немає.
Проголошений святим у 1643 році. Життя Іллі Муромця-Чобітка відносять до XII століття. Дослідники датують його мощі XI-XII століттям. Припускають, що святий загинув при взятті Києва князем Рюриком II у 1204 році, котре супроводжувалося розгромом Печерського монастиря половцями, що були союзниками Рюрика.